Первомайская централизованная библиотечная система
Луганская область
Главная » 2014 » Май » 27 » "Ні, недарма я прийшов у цей світ..."
13:32
"Ні, недарма я прийшов у цей світ..."

« Ні, недарма я прийшов у цей світ…»

(до 65 річчя з дня народження М.Г. Тютюнника).

       До ювілею письменника – земляка Центральна міська бібліотека підготувала пам’ятку користувачам про основні життєві віхи ювіляра та його творчі доробки, а також презентувала нову книгу талановитого прозаїка і поета, перекладача і публіциста, лауреата Міжнародних, Всеукраїнських, обласних літературних премій і конкурсів, керівника Міжміського літературного об’єднання ім.. Б. Горбатова М.Г. Тютюнника – «Стежина в один слід».

       Книга видана видавництвом «Глобус» м. Луганська, передмову до видання написав член Міжрегіональної спілки письменників України, лауреат літературної премії ім.. Б. Горбатова Віталій Свиридов, художник – Осипенко Валентина.

       Збірка «Стежина в один слід» містить більше сотні неримованих віршів, або рубленої прози, а іначе говорячи – верлібрів, поділених автором на три частини: «Світанкові…», «Полуденні…» і «Надвечірні верлібри».

       Перше враження після прочитання книги – це захоплення рішучістю автора відступити від звичайних віршів, зневажати римою, ритмом і іншими атрибутами заради того, щоб досягнути бажаючого впливу на читача відтінками інтонації, змісту, естетичною і доброзичливою природністю.

       Гортаючи сторінки збірки, вчитуючись в рядки, відчуєш як разом з автором потрапляєш, спочатку, у світ його босоногого дитинства, а потім переймаєшся тривогами, відчуттями, споминами вже людини з достатнім життєвим досвідом, яка плекає любов до усього навколишнього – рідних людей, сусідів, друзів, природи, бо в цьому його життя, його щастя.!

       Магічне слово «щастя»… У кожного із нас своя стежка до нього, але починається вона завжди від рідного порогу, з дитячих спогадів.

       А що ж пригадується Миколі Григоровичу з його дитячих років?!

       Ось «бабуся виймають з печі круглу, як шапка соняшника, хлібину», «ставочок, куди ми з дідусем тюпашимо на рибалку», «ялинковий коник, якого мама послала в конверті з далекого Сталінграду», «справжній шахтарський тормозок, загорнутий у прибиту вугільним пилом газету», «сільські стежки: вузенькі, сором’язливі, майже сховані під зеленою такої ж скромної трави»…

       І ці не надумані чистосердечні одкровення майстра письма, обов’язково, навіють кожному читачеві ностальгічної муки за втраченим раєм дитинства…

       Ось так кожен із нас йде своєю стежиною долі – від дитинства до зрілого віку, роблячи помилки, досягаючи маленьких перемог, закохуючись і розлучуючись, гублячи рідних і друзів, милуючись онучатами і краєвидами, але не залишаючи потаємну мрію – спіймати за хвіст свою птицю щастя!

Просмотров: 126 | Добавил: tatiana | Рейтинг: 0.0/0